слова Ігоря Лазаревського
музика Володимира Прокопика
Знов весна і верба з річки воду п’є,
Там слова навіва, їх несе вода.
Зоряний, зоряна ця чудова ніч.
Спомини знов мені пам’ять поверта,
Спомини знов мені пам’ять поверта.
З тобою стрілись на весні,
Ти мені тоді сказала: “Літа зачекай”,
Так довго я чекав. Та невже, невже дарма
Яблука падають в траву? А тебе нема,
нема…
Знов весна і верба з річки воду п’є,
Начебто бачив я сон свій наяву.
Не зникай, руку дай, я тебе прошу.
Піснею вистелив стежку я нову,
Піснею вистелив стежку я нову.
З тобою стрілись на весні,
Ти мені тоді сказала: “Літа зачекай”,
Так довго я чекав. Та невже, невже дарма
Яблука падають в траву? А тебе нема,
нема… нема…
З тобою стрілись на весні,
Ти мені тоді сказала: “Літа зачекай”,
Так довго я чекав. Та невже, невже дарма
Яблука падають в траву? А тебе нема.
слова Игоря Лазаревского
музыка Владимира Прокопика
Опять весна и ива из реки воду пьет,
Там слова привел их несет вода.
Звездный, звездная эта замечательная ночь.
Воспоминания снова мне память поворачивает,
Воспоминания снова мне память поворачивает.
С тобой встретились весной,
Ты мне тогда сказала: "Лета подожди",
Так долго я ждал. Неужели, неужели зря
Яблоки падают в траву? А тебя нет,
нет ...
Опять весна и ива из реки воду пьет,
Вроде видел сон свой наяву.
Не исчезает, руку дай, я тебя прошу.
Песней устелил тропу я новую,
Песней устелил тропу я новую.
С тобой встретились весной,
Ты мне тогда сказала: "Лета подожди",
Так долго я ждал. Неужели, неужели зря
Яблоки падают в траву? А тебя нет,
нет ... нет ...
С тобой встретились весной,
Ты мне тогда сказала: "Лета подожди",
Так долго я ждал. Неужели, неужели зря
Яблоки падают в траву? А тебя нет.
