Слова Вадима Крищенка
Вже відгоріли айстри у саду,
Кленове листя золотом облито.
А я іду по стежиці іду,
Яку стоптало наше спільне літо.
Я знаю ти не вернешся уже,
Бо наші долі ніби розкололись,
Але для чого пам"ять береже
Твоє тепло і твій привітний голос.
Приспів:
Забудеш. Запитують трави сумні
Забудеш. Питає із вирію птах,
А серце не може сказати, що ні,
А серце не вміє сказати, що так.
Я не шукаю на чиїй вині,
Те що стежина не простлалась далі,
Але здається вже тепер мені,
Що ми зміняли радість на печалі.
І загубили ніжність молоду
В словах гарячих і несамовитих
Я знов іду, чого я знов іду
По стежці де ходило наше літо.
Приспів.
Vadim Krischenko's words
Already burned asters in the garden,
The maple leaves are covered with gold.
And I walk down the path,
What our common summer has stifled.
I know you won't be back
Because our fates seem to have split,
But what does memory hold for
Your warmth and your friendly voice.
Refrain:
Forget it. Ask herbs sad
Forget it. A bird asks,
And the heart can't say no,
And the heart cannot say yes.
I'm not looking for whose fault
The fact that the path did not stretch further,
But now it seems to me,
That we changed the joy of sadness.
And they lost the tenderness of the young
In the words of hot and crazy
I go again, which I go again
On the trail where our summer went.
Refrain.
