Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.
Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,
І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.
Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,
І душею своєю я вас, як умів, причащав.
Але видно Господь мені краще життя напророчив,
І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.
Приспів (2):
На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.
Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний,
Де таких, як і я, назліталася ціла сім’я.
Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні,
Як мені не всміхнеться донька-сиротинка моя.
У далеких світах якось раптом усе я покину,
Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем,
І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину,
І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.
I lived in the world like the flash of a star at dawn,
Like a drop of dew, like the cry of a crane - just a moment.
I did not believe that the last day would come to me,
And in the sacrificial fire my heart will burn to ashes.
I loved so generously, I believed so much in the stars and eyes,
And with my soul I partook of you as best I could.
But apparently the Lord foretold me a better life,
And I took it with me to sing in the Garden of Eden.
Chorus (2):
Plant a young maple tree on my grave,
And don't cry for me, my relatives will cry for me.
I loved you all, but most of all I loved Ukraine,
Probably, this is my worst guilt.
Let the soul move to that strange paradise beyond,
Where a family like me came up with a whole family.
Only why do those bliss be luxurious and eternal to me,
How can my orphan daughter not smile at me.
In distant worlds, all of a sudden I leave everything,
For tears and thyme shall enter into my soul,
And home, though the wind, though the rays of the sun wormwood,
And light war on your face, Ukraine.
