В зоопарку, весною утішений,
На веселій галяві при свідках
Слон слонисі скзав: «Моя кішечка»,
Слон слонисі сказав: «Моя квітка»…
В океані бурхливому, глибоко,
Під пронизливи звуки ноктюрна
Кит китися сказав: «Моя рибонька,
Ну до чого ж ви мініатюрна!»
А в хатинсі без світла й віконечка,
Так по-лицарськи ніжно і мило
Кріт кротисі сказав: «Моє сонечко…
Ви – голубка моя сизокрила!»
До весняних беріз вітер лащився
У далекому синьому лісі…
«Підійдіть-но сюди, моя ластівко»,–
Стиха хрюкнув кабан кабанисі.
Хай серця завжди будуть гарячими,
Ну а мрії, як вітер, крилаті!
Так як часто бувають не зрячими,
Хто належить до сильної статі.
А весна омивалася зливами,
Й зрозумів я цієї хвилини:
Не бувають жінки не красивими,
То сліпими бувають мужчини!
In the zoo, in the spring comforted,
On a cheerful scoring witness stand
The elephant elephant yelled, "My kitten,"
The elephant elephant said, "My flower" ...
In the ocean, stormy, deep,
Noisy noises under the piercing sounds
The whale whale said, "My little fish,
Well, what a miniature you are! ”
And in the hut without the light and the window,
So knightly tender and sweet
Crete Mole said, "My sunshine ...
You are my dove blue! ”
By the spring birches the wind was caressing
In the distant blue forest ...
"Come here, my swallow," -
The boar boomed.
May your hearts always be hot,
Well, dreams like wind, winged!
Because they are often not sighted,
Who belongs to a strong sex.
And the spring was washed by the showers,
And I realized this minute:
Women are not beautiful,
Men are blind!
