Ми давно не пишем вірші
На позір ми стали інші
Ніби в кожнім декілька життів
Жирні пальці ситі будні
Заплановане майбутнє
Ліплять з наших давніх почуттів
Але ти мені снилася боса і непричесана
Там де ми були чистими,
Там де ми були чесними
Діти спальних районів
І безіменної вулиці
У плацкартних вагонах
Ми з часом десь розминулися
Нам у вікна б’ється вітер
Ти відпишеш це у твіттер
І закриєш щільно жалюзі
Десь зникають наші тіні
Ми стабільні і постійні
І такі вже одинокі всі
We have not pyshem poems
In appearance we have other
Like in every few lives
Greasy fingers sieve week
Plans for the future
Baked with our old feelings
But you and I dreamed boss neprychesana
Where we are clean ,
Where we are honest
Children sleeping areas
And nameless street
In the second-class carriages
We eventually missed somewhere
We wind beating at the windows
You vidpyshesh this Twitter
And close the shutters tight
Somewhere in our shadows disappear
We have a stable and permanent
And these are all alone
