У полі вітер свою коханку загубив,
Залишив справи, її шукати полетів.
Вона просила, щоб він їй квіти назбирав,
Він все наплутав, гілля багато наламав.
А вона собі під сонечком тихенько спала,
Травою вкрилася і снилося їй,
Що вітер десь блукає,
Вітер мрій, вона його чекає.
У полі вітер свою коханку не знайшов,
Вдягнув костюма, на свято у село пішов.
Як не крутився, його ніхто не помічав.
Він розізлився і в хатах стріхи позривав.
А вона собі під сонечком тихенько спала,
Травою вкрилася і снилося їй,
Що вітер десь блукає,
Вітер мрій, вона його чекає.
Вітер мрій, він десь блукає...
In the field the wind lost its mistress,
He left his business and flew to look for her.
She asked him to gather flowers for her,
He confused everything, broke a lot of branches.
And she slept quietly in the sun,
She was covered with grass and dreamed of her,
That the wind wanders somewhere,
The wind of dreams, she is waiting for him.
The wind did not find his mistress in the field,
He put on a suit and went to the village for the holiday.
No matter how he turned, no one noticed him.
He got angry and tore the roofs in the houses.
And she slept quietly in the sun,
She was covered with grass and dreamed of her,
That the wind wanders somewhere,
The wind of dreams, she is waiting for him.
The wind of dreams, he wanders somewhere ...
