Ми давно не пишем вірші.
На позір ми стали інші,
Ніби в кожнім – декілька життів.
Жирні пальці ситих буднів
Заплановане майбутнє
Ліплять з наших давніх почуттів.
Приспів:
Але ти мені снилася
Боса і непричесана
Там, де ми були чистими,
Там, де ми були чесними.
Діти спальних районів і
Безіменної вулиці,
У плацкартних вагонах ми
З часом десь розминулися.
Нам у вікна б’ється вітер.
Ти відпишеш це у «твітер»
І закриєш втомлено леп-топ.
Десь зникають наші тіні,
А ми цмулимо мартіні
І ховаєм руки у пальто.
We haven't written poetry in a long time.
At first glance, we became different,
As if in each - a few lives.
Fat fingers full of everyday life
The planned future
Sculpt from our ancient feelings.
Chorus:
But I dreamed of you
Barefoot and uncombed
Where we were clean,
Where we were honest.
Children sleeping areas and
Nameless Street,
We are in reserved cars
Over time, they missed somewhere.
The wind is blowing in our windows.
You will post it on Twitter
And you will close the tired top-top.
Somewhere our shadows disappear,
And we sip a martini
And hide your hands in a coat.
