Ми давно не пишем вірші
На позір ми стали інші
Ніби в кожнім декілька життів
Жирні пальці ситі будні
Заплановане майбутнє
Ліплять з наших давніх почуттів
Але ти мені снилася боса і непричесана
Там де ми були чистими,
Там де ми були чесними
Діти спальних вагонів
І безіменної вулиці
У плацкартних вагонах
Ми з часом десь розминулися
Нам у вікна б’ється вітер
Ти відпишеш це у твіттер
І закриєш щільно жалюзі
Десь зникають наші тіні
Ми стабільні і постійні
І такий вже одинокі всі
We have not pyshem poems
In appearance we have other
Like in every several lives
Greasy fingers sieve week
planned future
Baked with our old feelings
But you're the boss and I dreamed neprychesana
Where we are clean ,
Where we were honest
Children sleeping cars
And nameless streets
In the second-class cars
We eventually missed somewhere
We wind beating at the windows
You vidpyshesh it in twitter
Cover tightly and blinds
Somewhere in our shadows disappear
We have a stable and permanent
And so are all alone
