Де я не йду, що не почну,
все тінь твоя зо мною,.
і кождий сміх, момент утіх
тьмить хмарою сумною.
"Чого, — питаю я не раз, —
життя моє лоточиш?
Ти не моя, а я не твій,
чого від мене хочеш?
Чи завинив тобі я що?
Чи тужиш так за мною,
що тінь твоя вкрива мене
все хмарою сумною?"
Та тінь мовчить, звичайно — тінь,
ні мови, ні розмови;
а може, се моєї тінь
покійної любови.
Где я не иду, что не стану ,
все тень твоя со мной ,.
и кождий смех , момент утех
тьмить облаком печальной.
"Чего , - спрашиваю я не раз, -
жизнь моя лоточиш ?
Ты не моя , а я не твой
чего от меня хочешь ?
Или звеньев тебе я что ?
Или тоскуешь так за мной ,
что тень твоя покрыл меня
все облаком печальной ? "
Тень молчит , конечно - тень ,
ни языка , ни разговора;
а может , это моей тень
покойной любви .
