Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
і водила мене у поля, край села.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка
І зелені луги, солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
Я візьму той рушник, розстелю наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, розлука, твоя материнська любов.
My Dear Mother, you do not dospala nights,
and drove me to the field, the edge of the village.
And in the long road you accompanied me to the stars
And fortunately embroidered towel provided.
And in the long road you accompanied me to the stars
And fortunately embroidered towel, the share given.
Let it bloom rosyanysta track
And green meadows, groves nightingale,
And your mother nezradlyva affectionate smile,
And upset your eyes are good.
I'll take that towel will put like a lot,
In tyhim rustling grasses, the twittering oak.
And on the other towels revive all painfully familiar:
And childhood, separation, and true love.
And on the other towels revive all painfully familiar:
And childhood, separation, your mother's love.
