Світить сонце, світить ясне
В українському селі.
Покидають рідні стріхи |
Усі хлопці молоді. |(2)
Покидають рідні стріхи,
Ще й рідную родину,
А самі йдуть в ліс шукати |
Сумну й тиху хатину. |(2)
Ані свята, ні неділі
В цих криївках лісових -
Така доля нас чекає |
Усіх хлопців молодих. |(2)
Ой, тим лісом йде підвода,
На підводі чорний хрест,
А з підводи чути голос: |
"Скоро буде нам кінець..." |(2)
На підводі санітарка,
Їй на серденьку важко.
Її мужа розстріляли - |
Серце кров'ю облилось. |(2)
Во напише, він диктує:
"Як ся маєш, дорога?
Я у лісі, легко ранний. |
Скоро буду вдома я... |(2)
В мене рана невеличка -
По коліно без ноги.
Друга рана ледь замітна - |
По плече нема руки." |(2)
Він сказав їй тії слова
І тяжеленько здихнув.
Він відкинув праву ручку |
І навіки вже заснув. |(2)
Україно, Україно,
Ти купаєшся в крові,
А ми мучимось у лісі, |
Усі хлопці молоді! |(2)
Светит солнце светит ясно
В украинской деревне.
Оставляя родных крутых |
Все молодые мальчики. | (2)
Оставьте родные ряды,
Также семья семья,
И сами пойти в лес искать |
Грустная и спокойная хижина. | (2)
Ни каникулы, ни воскресенье
В этих льдах крики -
Такая судьба ждет нас |
Все молодые мальчики. | (2)
О, лес идет под водой,
На черном перекрестке субвер,
А с охранниками услышать голос: |
«Скоро будет конец нас ...» | (2)
На санитарно-гигиенике,
Она трудна для нее.
Ее человек выстрел - |
Сердце с кровью была сплачена. | (2)
Пишите, он диктует:
"Так у тебя есть, дорогой?
Я в лесу, легко рано. |.
Скоро я буду дома ... | (2)
У меня легкий во мне -
Коленом без ноги.
Вторая рана едва сменная - |
На плече нет руки. "| (2)
Он сказал ей, что слова
И вряд ли забил.
Он отклонил правую ручку |
И навсегда уже уснул. | (2)
Украина, Украина,
Ты купаешься в крови,
И мы мучаемся в лесу, |
Все молодые мальчики! | (2)
