Чому настільки боляче буває?
Коли сиджу і згадую ті дні.
Як ми разом не раз гуляли,
Ти про любов розказував мені.
Ну що ж, а де тепер оте кохання,
Яке так палко дарував мені?
А може то насправді не кохання,
А так захоплення легкі?
Безжалісно ти грав моїми почуттями,
Так ніби то була без правил гра.
Гравець із тебе вийшов не поганий,
Бо я все вірила твоїм словам.
А ти слова свої кидав на вітер,
Який колись нас обіймав удвох
Та з часом він розвіяв всі мої надії
Проте, залишив ще малесенький шматок.
Дитяча віра, ось що залишилось
Що ми ще будемо разом
Надії подавав ще більше
Проте це було тільки сон.
Творцем ілюзії ти став для мене,
Неначе в мареннях весь час жила.
І якось ти прийшов до мене
Тебе тодішнього я не знайшла.
Невже властивість у людей буває,
Бути учасником подвійної ігри?
Та по обидва фронти ти дістав поразку
Це був фінал холодної весни
Why is it so painful?
When I sit and remember those days.
As we have walked together more than once,
You told me about love.
Well, where is this love now,
How much did he give me so much?
Or maybe it's not really love,
And so the grips are easy?
You have mercilessly played with my feelings,
As if it were a no-rules game.
The player came out of you not bad,
Because I believed everything in your words.
And you threw your words into the wind,
Which once embraced the two of us
But over time, it allayed all my hopes
However, he still left a tiny bit.
Children's faith, that's what's left
That we will be together again
He was even more hopeful
However, it was only a dream.
You created the illusion for me,
As if in delusions she lived all the time.
And somehow you came to me
I did not find you then.
Is it a property in humans,
Being a Dual Game Participant?
But on both fronts you were defeated
It was the finale of the cold spring
