І смеркає, і світає,
День Божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тільки я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,—
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають...
А що вродить? Побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну!
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну!
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не Шукайте, не питайте
ТОГО, ЩО немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля
And dusk and dawn,
God's day is passing,
And again the people are weary,
And everything rests.
Only I, as if damned,
I cry day and night
At the crossroads of the crowded,
And no one sees
And does not see, and does not know -
Deaf, do not hear;
Shackles change,
The truth is traded.
And gentlemen despise, -
People are harnessed
In a heavy yoke. Plow disaster,
Disaster is sown ...
And what gives birth? See
What a harvest!
Come to your senses, you scoundrels,
Children are crazy!
Look at the quiet paradise,
To your country!
Love with a sincere heart
Great ruin!
Unleash, brothers!
In a foreign land
Do not seek, do not ask
THAT IS NOT
And in heaven, not only
In someone else's field.
The truth is in his house,
Both strength and will
