Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Сядем укупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелиться в полі туман.
Став чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.
Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
A night that is moonlit, starry, clear,
You can see, though, collect the needles.
Come out, sweetheart, hard work,
At least for a minute in the grove!
We'll sit in a pile here under the viburnum,
And over the lords I am the lord!
Look, my fish, it's a silver wave
Flies in the field.
It became magical, as if a ray was strewn,
Did he wonder if he was sleeping?
Gene on a slender and high aspen
The leaves are shakily shaking.
You're not afraid of being barefoot bosses
Soak in the cold dew,
I am you, sweetheart, right down to the hut
Himself in the hands of one.
