Коли за вікном лютує завія,
А рідний твій дім без брата охолов,
На поміч прийдуть, врятують, зігріють
Надія й любов, віра і любов.
Якщо ти повіриш у себе!
Коли у душі сум′яття й тривога,
А треба іти – бо час таки прийшов! –
З собою візьми у дальню дорогу
Надію й любов, віру і любов.
І все, чого прагнеш, здійсниться!
Із далеких доріг і країн
Швидше повертайтесь в рідний дім!
Буде смуток і радість знов, —
Тільки треба вірити в любов!
Герда:
Із далеких доріг і країн
Ми повернемось в рідний дім!
Буде смуток і радість знов, —
Тільки треба вірити в любов!
Кого на путі своїй не зустрінеш –
Душею зігрій і дяки не чекай.
Розтопить любов сніги неодмінно,
І прийде весна, і знайдеться Кай.
Тільки у це треба вірить.
Когда за окном бушует метель,
А родной твой дом без брата остыл,
На помощь придут спасут, согреют
Надежда и любовь, вера и любовь.
Если ты поверишь в себя!
Когда в душе смятение и тревога,
А надо идти - ведь время таки пришел! -
С собой возьми в дальнюю дорогу
Надежду и любовь, веру и любовь.
И все, чего хочешь, сбудется!
С дальних дорог и стран
Скорее возвращайтесь в родной дом!
Будет печаль и радость вновь, -
Только надо верить в любовь!
Герда:
С дальних дорог и стран
Мы вернемся в родной дом!
Будет печаль и радость вновь, -
Только надо верить в любовь!
Кого на пути своем не встретишь -
Душой согрей и благодарности не жди.
Растопит любовь снега безусловно,
И придет весна, и найдется Кай.
Только в этом надо верит.
