Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась;
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти.
Як у полі на могилі
Вовкулак ночує,
А сич в лісі та на стрісі
Недолю віщує.
Як сон-трава при долині
Вночі розцвітає...
А про людей... Та нехай їм.
Я їх добре знаю.
Добре знаю. Зоре моя!
Мій друже єдиний!
І хто знає, що діється
В нас на Україні?
А я знаю. І розкажу
Тобі; й спать не ляжу.
А ти завтра тихесенько
Богові розкажеш.
My evening dawn,
Come down over the mountain,
Let's talk quietly
In captivity with you.
Tell us about the mountain
The sun sets,
Like a rainbow in the Dnieper
Borrows water.
Like a wide sokorina
Viti disbanded ...
And over the water itself
Willow leaned forward;
I sent it all over the water
Green branches,
And on the branches sway
Unbaptized children.
Like in a field on a grave
The werewolf spends the night,
And an owl in the woods and on stress
It foretells misfortune.
Like a dream-grass by the valley
Blooms at night ...
And about people ... Yes, let them.
I know them well.
I know well. My dawn!
My only friend!
And who knows what's going on
Do we have in Ukraine?
And I know. And I'll tell
You; and I will not go to bed.
And you quietly tomorrow
You will tell God.
