Частиночка спокою – банальна відстрочка реальності
Мені уже пО хую. Не тхне від цієї банальності
Завмру серед тиші і вогких тіней ледь зворошених
І дУмки, як миші, до сивості нашорошені. .
Сторінки не плачуть, а тільки від смутку ховаються
І чітко вже бачу, як сили від тиску ламаються.
Де зникла краса і яскраве тепло цього місяця?
Враз блисне коса, та страхи від страху повісяться.
Чомусь не знаходжу я ясності серед просвітлення
Все привидом броджу, і зуби по-дужче заціплені.
І зникнув би, в сторону відійшов… Та дощ пішов…
І тільки бажання. Із крайнощів зліплені.
Втікати не варто. із долею, як об стіну, жарти.
Прохаєш хоч трішечки фарту… У Бога. На карту
Поставлено більше ніж тисяча Солодких годин,
А що ж так без них тоді лишиться?
Одна лише темрява кінчена…
Без посмішок пройде під церквою надцяте вінчання
І сонце розпалить знов день.
Відлуння пісень, в змарнілих від часу віконницях
В стійкім повертанні пролине чергова безсонниця
Понурена тиша повернеться з зони неясності,
Зостанеться лИше те, що не піддано гласності.
Брудні ганчіркИ закутають душу спотворену
Палкими надіями й буднями намертво зморену.
Де сенс в існуванні серед нікчемності?
Майбутньому б чемності…
Лиш музика додає життя, в сміття
Ламкої буденності.
Часть остальных - банальный отсрочка реальности
Я уже на Дика. Не что-то от этого банальности
Стержень среди тишины и мокрой тени едва назад
И мысли, такие как мыши, к жизни ведутся. Отказ
Страницы не плачут, а только из печаль
И я могу видеть ясно, как сильные стороны от перерывов давления.
Куда исчезла красота и яркое тепло этого месяца?
Заметно плевать, а страхи страха неловко.
По какой-то причине я не нахожу ясности среди просветления
Весь призрак пробуждения, а зубы смелые.
И исчезнет, на стороне отправился ... а дождь пошел ...
И только желаю. Из крайности.
Бежать не стоит этого. с судьбой, как стена, шутки.
Удовольствие, по крайней мере, кусок апрео ... в Боге. На карте
Доставлено более тысячи сладких часов,
И что так без них, то это остается?
Только темнота заканчивается ...
Без улыбок пройдет под церковь, чтобы взять свадьбу
И солнце снова будет свирепать день.
Эхо песни в болотах от времени
В стабильном возвращении пролил еще один безнужный
Пожертвованное молчание вернется из зоны двусмысленности,
Только тот факт, что он не предназначен для облегчения.
Грязные тряпки тампондуют душу искаженного
Прически и еженедельное жилище отличаются.
Где смысл в существовании среди бесполезности?
Будущее будет сделано взорваться ...
Lys Music добавляет жизнь в мусор
Хрупких каждый день.
