От я стою біля дверей твоїх
І стукаю, а ти не відчиняєш.
Чи ти заснув у клопотах мирських,
Чи просто, не бажаєш?
А я прийшов із миром і добром,
Твоя душа давно мене чекає,
Прийшов, щоб сісти за твоїм столом.
Чому дверей мені не відчиняєш?
Приспів: Відчини, відчини, відчини!
Я назавжди зостанусь з тобою.
Відчини, відчини, відчини!
Доторкнись до любові святої.
Відчини, відчини, відчини!
І я з миром до хати зайду –
Твою радість помножу, твою радість помножу,
Розділю твоє горе – біду.
От я стою, щоб двері ти відкрив
І Божу ласку у свій дім покликав,
Бо я тебе такого полюбив,
Як на хресті розп`явся чоловіком.
Я всі гріхи твої на себе взяв,
Тепер до тебе стукати ще мушу,
Щоб ти спокуси вічні подолав
І врятував свою безсмертну душу.
От я стою біля дверей твоїх –
І ти відчиниш, стрінешся зі мною.
У всіх щоденних клопотах мирських,
В біді і щасті буду я з тобою.
Вот я стою у двери твоих
И стучу, а ты не открываешь.
Ты заснул в хлопотах мирских,
Просто, не желаешь?
А я пришел с миром и добром,
Твоя душа давно меня ждет,
Пришел, чтобы сесть за твоим столом.
Почему дверей мне не открываешь?
Припев: Открой, открой, открой!
Я навсегда останусь с тобой.
Открой, открой, открой!
Прикоснись к любви святой.
Открой, открой, открой!
И я в мире в дом зайду -
Твою радость и умножать, твою радость и умножать,
Разделю твое горе - беду.
Вот я стою, чтобы дверь ты открыл
И милость Божию в дом позвал,
Я тебя такого полюбил,
Как на кресте розп`явся человеком.
Я все грехи твои на себя взял,
Теперь к тебе стучать еще должен,
Чтобы ты соблазна вечные преодолел
И спас свою бессмертную душу.
Вот я стою у двери твоих -
И ты откроешь, стринешся со мной.
Во всех ежедневных хлопотах мирских,
В беде и счастье буду я с тобой.
