Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій.
В маленькім місті крізь полон дощів
Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать,
Як ті серця замріяно кохали.
в таке не міг повірить навіть Бог.
Вони ж під небом високо літали.
Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й до нестями.
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зломать любові, яка жила віками.
Дивився в її очі він, тонув,
Для неї вж він був просто ідеалом
Ніхто б тоді ніколи не збагнув,
Що може все завершитись провалом.
Чи може Бог дивився не туди.
Чи може замалий для них став світ.
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає.
І виникло багато запитань.
Її він досі пристрасно кохає,
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.
Навіщо все це? Як це зупинити?
Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір
Він наче вітер вилітав на двір.
І дивиться у гору й тихо плаче,
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.
Він падав на коліна і благає,
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає
Усе вернути і почати знов.
І хай наступить день і знов засяє
Їх спільний день, де починається любов
The illusion of lived ages,
Poets written stories.
The small town is full of rain
Two winged destinies met forever.
Words cannot be spoken,
How those hearts loved dreamily.
even God could not believe it.
They were flying high in the sky.
There are very few such stories on earth,
They loved very much, too, and have affection.
They are very jealous of all eyes
But they will not break the love that has lived for centuries.
He looked into her eyes, he drowned,
For her, he was just an ideal
No one would ever realize,
That may all end in failure.
Can God not look there.
May the world become too small for them.
He couldn't save him from trouble
That gentle and loving flight.
Why this happens, no one knows.
And many questions arose.
He still loves her passionately,
She, for some reason, does not want these loves.
Why all this? How to stop it?
No reason. They were gone, believe me.
When the day passes and the evening comes
It was like the wind was flying out into the yard.
And looking up the hill and crying softly,
Search for the sky two clear stars.
One day flying over Poltava,
And the other glows in his yard.
He kneels down and pleads
For fate to return that love.
To the cry, to the regret and to the grief
He wants to hug her again.
The plot is simple: he pleads every night
Return everything and start again.
And let the day come and shine again
Their common day is where love begins
