Скільки можна лити, скільки можна бавити слова?
Вони не діти
Між бетонні плити пробивається-кричить трава:
«Я –жива!»
Дайте їй руку, відступіть їй світла, дайте води!
Я ж бачила, я зрозуміла знак:
Усе навпаки і усе не так,
Навіть ти!
Пообіцяй мені, пообіцяй мені,
Що завжди горітиме світло в твоєму вікні.
Пообіцяй мені, хай навіть не збудеться,
Що «завтра» негайно і невідворотно відбудеться!
Пообіцяй мені………
Зараз вимкнуть воду, і я знов не встигну змити гріх,
Вчорашній гріх.
Він мою свободу розітне навпіл, жбурне до ніг,
До твоїх ніг.
Цей світ речей, а речі – хворі!
І ти вже тут, у тому хорі!
Йди на голос мій,
Йди на голос мій...
Пообіцяй мені, пообіцяй мені,
Що завжди горітиме світло в твоєму вікні.
Пообіцяй мені, хай навіть не збудеться,
Що «завтра» негайно і невідворотно відбудеться!
Пообіцяй мені………
Сколько можно лить , сколько можно забавлять слова ?
Они не дети
Между бетонные плиты пробивается - кричит трава :
« Я - живая »
Дайте ей руку , отступите ей света , дайте воды !
Я видела , я поняла знак :
Все наоборот и все не так ,
Даже ты !
Пообещай мне , пообещай мне ,
Всегда гореть свет в твоем окне .
Пообещай мне , пусть даже не сбудется ,
Что « завтра» немедленно и неотвратимо произойдет !
Пообещай мне .........
Сейчас выключат воду , и я снова не успею смыть грех ,
Вчерашний грех .
Он мою свободу рассечет пополам , швырнет к ногам ,
К твоим ногам .
Этот мир вещей , а вещи - больные !
И ты здесь , в том хоре !
Иди на мой голос ,
Иди на мой голос ...
Пообещай мне , пообещай мне ,
Всегда гореть свет в твоем окне .
Пообещай мне , пусть даже не сбудется ,
Что « завтра» немедленно и неотвратимо произойдет !
Пообещай мне .........
