В алеях саду спинюся, сяду
Там, де ходили з тобою вдвох.
Осіння тиша листок колише,
Один листочок, що не засох.
На крилах білих все пролетіло
Там, де хмарини, як пароплав.
Багряний вечір мені на плечі
Долоні згадок немов поклав.
Приспів:
Меланхолія жовтого саду,
Меланхолія тиха в душі,
Давні звуки лишились позаду
Та не стали для мене чужі...
Не покличу тебе, не покличу,
Бо літа свій відміряли крок.
Та, чому твоє ніжне обличчя
Відзеркалює вогкий листок?
Алея згадок, німих загадок,
Піди-но, спробуй в них розберись.
Згубилась стежка, немов сережка,
Де ми любились давно колись.
Об ніч спіткнуся, не оглянуся,
Назад дорогу вже вислав мох.
Осіння тиша листок колише,
Один листочок, що не засох.
Приспів.
Не покличу тебе, не покличу,
Бо літа свій відміряли крок.
Та, чому твоє ніжне обличчя
Відзеркалює вогкий листок?
Відзеркалює вогкий листок?
В саду аллес спина, сидеть
Где гулял с тобой в два.
Осенняя мочалая листовка
Один безлистных листьев.
На крыльях белого взлетел
Где облако, как пароход.
Багри вечер меня на плече
Ладомы упоминания, кажется, ставят.
Припев:
Меланхолия желтый сад,
Меланхолия тихо в душе,
Древние звуки остались позади
И они не стали чужой ...
Не позвоню тебе, я не буду звонить,
Потому что лето измерило шаг.
Да, почему ваше нежное лицо
Зеркает влажный лист?
Аллея упоминается, тупые загадки,
Иди, но попробуй сломать их.
Уничтожил след, как серьга,
Где мы любили давно.
Ночью нет экзамена,
Назад дорога уже отправлена мхом.
Осенняя мочалая листовка
Один безлистных листьев.
Хор.
Не позвоню тебе, я не буду звонить,
Потому что лето измерило шаг.
Да, почему ваше нежное лицо
Зеркает влажный лист?
Зеркает влажный лист?
