Текст песни Павло Дворський - Змилуйся, Боже

Змилуйся, Боже наш, над Україною,
Волю, що дав Ти, святу захисти,
Досить страждати, бути руїною,
Людям байдужим гріхи відпусти.

Може, прозріють ще, може, прокинуться,
Виросли всі ж бо в незрячім ярмі,
Випрямлять плечі, з колін ще піднімуться,
Може, покаються щиро й самі.

Розуму дай їм, аби не сварилися,
Вміли ладнати всі справи земні,
Храмом священним аби не ділилися,
Були єдині в труді і борні.

Рідної матері, щоб не цуралися,
Мову і віру свою берегли,
В батьківській хаті аби побраталися,
В чистій незламній любові були.

Досить вже крові, сліз в нас пролилося,
Ниви просякли, земля не прийма,
Пилом чорнобильським небо покрилося,
Може настати суцільна пітьма!

Змилуйся, Боже наш, над Україною,
Довго в неволі страждала Вона.
Доля хай квітне у лузі калиною,
Пісню веселу підхопить луна!

Помилуй, Боже наш, над Украиной,
Волю, которую Ты дал святую защиты,
Достаточно страдать, быть развалиной,
Людям равнодушным грехи отпусти.

Может, прозреют еще, может, проснутся,
Выросли все ведь в незрячим ярме,
Выпрямляется плечи, с колен еще поднимутся,
Может, покаются искренне и сами.

Ума дай им, чтобы не ссорились,
Умели ладить все дела земные,
Храмом священным чтобы не делились,
Были едины в труде и борьбе.

Родной матери, чтобы не чурались,
Язык и веру свою берегли,
В родительском доме чтобы побратались,
В чистой несокрушимой любви были.

Хватит уже крови, слез у нас пролилось,
Нивы пропитались, Земля не принимает,
Пылью чернобыльским небо покрылось,
Может наступить сплошная тьма!

Помилуй, Боже наш, над Украиной,
Долго в неволе страдала Она.
Судьба пусть цветет в лугу калиной,
Песню веселую подхватит эхо!