Степ і степ, один без краю,
Аж до моря берегів,
Без озер, річок, без гаю,
Тільки з купами стогів.
Ні гайочку, ні лісочку,
Всюди – спалена земля...
Не шепоче в холодочку
Срібновода течія.
А коли, бува, з громами
З моря хмари налетять,
Степ охрестять блискавками,
Над ланами прогримлять, -
Він прокинеться, проснеться,
Груди грому підставля;
Заговорить, засміється,
Заговорить, засміється
Враз до неба вся земля!
Мертвий степ... Його громами
Тільки й можна розбудить...
Так нехай же над ланами
Грім бажаний прогримить!..
Грім бажаний прогримить!.
Степь и степь, один без края,
До моря берегов ,
Без озер , рек , без рощи ,
Только с кучами стогов .
Ни рощице , ни леску ,
Повсюду - сожжена земля ...
НЕ шепчет в тени
Срибновода течение.
А когда случайно с громами
С моря тучи налетят ,
Степь окрестят молниями ,
Над полями прогремят -
Он проснется , проснется ,
Грудь грома подставят ;
Заговорит , засмеется,
Заговорит , засмеется
Вдруг в небо вся земля
Мертвый степь ... Его громами
Только и можно разбудит ...
Так пусть же над полями
Гром желаемый прогремит ! ..
Гром желаемый прогремит !.
