вірш про повстання на вулиці Грушевського
вечір. зима. дві тисячі чотирнадцятий рік.
замість помади на дівочих вустах – трішки сажі.
поміж барабанними ударами чоловік на ліхтарі
розглядає палаючі автозаки та інші пейзажі.
у місті – війна. десятки людей поранено.
менеджер готує запальну суміш із пінопласту.
між криками та вибухами – чути пісні з Майдану.
пенсіонерка хреститься в будівельній касці.
свого однокласника, з яким носив мішки зимові
на барикади, ти впізнав згодом, за чашкою кави,
коли вдивився при першій розмові
у розріз його балаклави.
зараз ви воюєте там, де не здатні померти,
пробігаєте площею, серед гарячих гільз,
і кидаєте бруківку, яка виражає відверту
політичну позицію і є способом стримання сліз.
через кілька годин сутичок, десятків спалених шин,
після отримання рани на стегні та легкої контузії,
ви просто потиснете руки й розбіжитеся до дружин.
ті, хто разом близько були біля смерті – до смерті друзі.
а вдома, удвох із коханою, скільки б років не минуло,
ви назавжди зрозумієте, й істина ця проста –
найпалкіший поцілунок
той, що з присмаком газу на вустах.
найщиріша війна – без присутності злості.
найсердешніші люди – серед нас.
Боже, врятуй переможців.
кохана, подай протигаз.
a poem about the uprising on Hrushevskoho Street
evening. winter. two thousand fourteenth year.
instead of lipstick on the girl's lips - a little soot.
between drums a man on a lantern
examines burning paddy wagons and other landscapes.
there is a war in the city. dozens of people were injured.
the manager prepares an incendiary mixture of polyfoam.
between shouts and explosions - songs from the Maidan are heard.
the pensioner is baptized in a construction helmet.
his classmate, with whom he carried winter bags
at the barricades, you recognized later, over a cup of coffee,
when he looked at the first conversation
in the cut of his balaclava.
now you are fighting where you cannot die,
run through the area, among the hot shell casings,
and throw a cobblestone that expresses frankness
political position and is a way to hold back tears.
after several hours of skirmishes, dozens of burnt tires,
after receiving a wound on the thigh and a minor contusion,
you just shake hands and run to your wives.
those who were close to death together were friends until death.
and at home, together with his beloved, no matter how many years have passed,
you will understand forever, and the truth is simple -
the most ardent kiss
one with a taste of gas on the lips.
the most sincere war - without the presence of anger.
the most heartfelt people are among us.
God, save the winners.
darling, give me a gas mask.
