о, панно інно, панно інно!
я — сам. вікно. сніги…
сестру я вашу так любив —
дитинно, злотоцінно.
любив? — давно. цвіли луги…
о, панно інно, панно інно,
любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
сніги, сніги, сніги…
я ваші очі пам'ятаю,
як музику, як спів.
зимовий вечір. тиша. ми.
я вам чужий — я знаю.
а хтось кричить: ти рідну стрів!
і раптом — небо… шепіт гаю…
о ні, то очі ваші. — я ридаю.
сестра чи ви? — любив…
/
павло тичина.
1915
о, панно Инна, панно Инна !
я - один. окно. снега ...
сестру я вашу так любил -
детски , злотоцинно .
любил ? - давно. цвели луга ...
о, панно Инна, панно Инна,
любви улыбка цветет раз - еще и тленно .
снега , снега , снега ...
я ваши глаза помню ,
как музыку , как пение.
зимний вечер. тишина. мы .
я вам чужой - я знаю .
а кто-то кричит: ты родную встретил !
и вдруг - небо ... шепот рощи ...
о нет , то глаза ваши . - я рыдаю .
сестра или вы? - любил ...
/
павел шест .
1915
