Текст песни Павло Зібров - Дозволь мені мати

Дозволь мені, мати, криницю копати, Чи прийдуть дівчата води набирати? Ой прийшли дівчата води набирати, А мою дівчину не пустила мати. | (2) Дозволь мені, мати, корчму збудувати, Чи прийдуть дівчата пити та гуляти? Ой прийшли дівчата до корчми гуляти, А мою дівчину не пустила мати. | (2) Дозволь мені, мати, на лавці лежати, Чи прийдуть дівчата тіло виряджати? Ой прийшли дівчата тіло виряджати, А мою дівчину не пустила мати. | (2) - Іди, іди доню, іди, іди з хати, Та не кажи, доню, що є в тебе мати. Іди, іди, доню, іди, не барися. Зі своїм миленьким навіки простися. | (2) А тая дівчина на свій розум мала, Обняла козака та й поцілувала, Обняла козака та й поцілувала, Тому козаченьку вона проказала: | (2) - Оце ж тії ніжки до мене ходили, Оце ж тії ручки гостинці носили, Оце ж тії брівки на мене моргали, Оце ж тії губки мене цілували.

Позвольте мне, мама, хорошо копайся, придут ли девочки собирать воду? О, девушки пришли, чтобы получить воду, и моя девушка не позволила своей матери. | (2) Позвольте мне, маме, таверне, девушки придут выпить и ходить? О, девушки пришли в таверну на прогулку, и моя девушка не позволила своей матери. | (2) Позвольте мне, мама, на скамейке лжи, придут ли девушки на тело для отправки? О, девушка пришла к телу, и моя девушка не позволила своей матери. | (2) - Иди, иди свою дочь, иди из дома, но не скажи, твоя дочь у тебя есть. Иди, иди, дочь, иди, не будь бух С вашей возлюбленной когда -либо встать. | (2) И у девушки была ум в уме, обняла казак и поцеловала, обняла казак и поцеловала, поэтому она сказала казак: | (2) - Эти ноги пошли ко мне, эти ручки отеля были носят, эти брови мигали на меня, и эти губки поцеловали меня.