Золото-червоні, бистрі мої коні,
Все несуть мене у синю далину.
Промайнули ранки, спогади, світанки,
Справно п'ють минулих юних днів росу.
Давня моя мрія світить та не гріє,
Жар її поглинув невмолимий час,
І йому не в змозі стати на дорозі,
Він один єдиний, наймудріший з нас.
Приспів:
Коні, мої коні, золото-червоні,
Не несіть так швидко мене у синю даль.
Коні, мої коні, я у вас в полоні,
Не мережте скроні, срібла вам не жаль.
У відлунні роки, наче свої кроки
Чую і впізнаю я музику тих днів
Та несуть коні, наче від погоні,
Зупинити їх ніхто ще не зумів.
День новий зоріє, сповнений надією,
В золоті купається моя земля,
Знову від порога кличе нас дорога
І сідлаю я нестримного коня.
Приспів.
Gold-red, my nimble horses,
All have me in the distance the blue.
Flown wounds, memories, sunrises,
Regularly drinking young days past dew.
Ancient my dream world and not warm,
Fire engulfed her inexorable time,
And he was not able to get on the road,
He is the only one, the wisest of us.
Chorus:
Horses, my horses, gold, red,
Not so fast Bring me the blue distance.
Horses, my horses, I have in captivity,
Not networks temple, silver you will not regret.
In echo years, as their steps
I hear and I recognize the music of those days
And the horses are like the chase,
Stop nobody else failed.
The day a new dawn, full of hope,
In gold bathed my land,
Once again, we call on the threshold of the road
And I sidlayu unbridled horse.
Chorus.
