Ні, не сумуйте, скажу я по щирості!
Випадок трапився трохи не бажаний.
Гине дочасно від божої милості
Краю російського син її вражений.
З часу дораннього молодість трудная,
Пристрастів повна, надій і захоплення...
Смілі промови, борня безрозсудная,
Довгі по тому часи поневолення...
Все йому знане: тюрьма петербурзькая,
Допит, заслання, жандармів люб'язності,
Сині, безкраї степи оренбурзькії,
Грати залізні... У скруті, в незнаності,
Вічно образи холодні приймаючи,
Жив він солдатом - з солдатьми нужденними,
Міг і загинуть від лиха щоденного,
Певне, що й жив лиш того дожидаючи.
Та, не зменшаючи гніту знедолення,
Оберегло у часи поневолення
Руських людей провидіння грайливеє, -
Зникла пора його зла, нещасливая,
Все, що від юності ранньої марилось,
Серцю жадене, немов засміялося...
Бог же позаздрив йому.
І життя обірвалося.
Нет, не унывайте, скажу я начистоту!
Случай произошел чуть не желателен.
Погибает преждевременно от божьей милости
Края российского сын ее поражен.
Со времени дораннього молодость трудная,
Пристрастий полная, надежд и восхищение ...
Смелые речи, брань безрозсудная,
Длинные спустя время порабощения ...
Все ему известное: тюрьма петербурзькая,
Допрос, ссылки, жандармов любезности,
Синие, бескрайние степи оренбурзькии,
Играть железные ... В беде, в незнаности,
Вечно образы холодные принимая,
Жил он солдатом - с солдатьмы нуждающимися,
Мог и погибнут от бедствия ежедневного,
Видимо, что и жил лишь того ожидая.
Но, НЕ зменшаючы гнета обездоленность,
Оберегло во времена порабощения
Русских людей провидение грайливее, -
Исчезла время его зла, нещасливая,
Все, что от юности ранней мечталось,
Сердцу Никакой, словно засмеялась ...
Бог позавидовал ему.
И жизнь оборвалась.
