Вже давно на дворі місяць забалакав зорі
Але сон ся не вертає до голови мої
Оповите серце сумом нема пожалітись
І колін торкнулись груди, став козак молитись.
Ти послухай мене Батьку, що я тобі скажу
Щось торкнулось мого серця і давить до сказу,
Заблукали кудись думки нема повернутись,
Стали в горлі комом сльози, як же їх позбутись?
Думав Батьку що я сильний ворога здолати,
Думав що я точно знаю як тре воювати.
Понадіявся на себе і тепер ось маю…
Сплять всі люди, а я люльки з рук не випускаю.
Завтра Батьку прийде ранок світ проснеться знову,
Знов коня я осідлаю вирушу в дорогу,
Але прошу цього разу ти поїдь зі мною
Виведи мене на стежку де буду з тобою.
Але прошу цього разу ти поїдь зі мною
Бо немає краще долі, ніж бути з Тобою.
Уже давно на дворе месяц заговорил звезды
Но сон ся не возвращает к голове мои
Окутано сердце печалью НЕТ пожаловаться
И колен коснулись груди, стал казак молиться.
Ты послушай меня отец, что я тебе скажу
Что-то коснулось моего сердца и давит до бешенства,
Заблудились куда мыслях нет вернуться,
Стали в горле комом слезы, как же от них избавиться?
Думал Отец что я сильный врага одолеть,
Думал что я точно знаю как трет воевать.
Понадеялся на себя и теперь вот нет ...
Спят все люди, а я трубки с рук не выпускаю.
Завтра Отец придет утро мир проснется снова,
Опять лошади я оседлаю отправлюсь в путь,
Но прошу этот раз ты поезжай со мной
Выведи меня на стезю где буду с тобой.
Но прошу этот раз ты поезжай со мной
Потому что нет лучше судьбы, чем быть с Тобой.
