Сьогодні - третина, учора іще півтора.
Неділима душа - поділена.
І коли мені так потрібна була іскра,
дощ лиш краплі по тілу гнав.
Очі знову вріза́лись у рамки вікна,
я бачив лиш скло і нічого далі.
І коли мені так потрібна була́ весна,
на дворі крились льодом дороги і магістралі.
Я пригадував лиця і забував імена.
В гості, із часом, приходить лише пустота.
Півпустий чи півповний, я п'ю із бокалу до дна
і відчуваю, що все це не просто так.
І не буде іскри. Намокли усі сірники.
Сумую за тими, хто згадав мене, хоча б матом.
Бо, коли я упав і ніхто не подав руки,
жоден із них, для мене не став
ка́том...
Сегодня - треть, вчера еще полтора.
Неделимая душа - разделена.
И когда мне так нужна была искра,
дождь лишь капли по телу гнал.
Глаза снова врезались в рамки окна,
я видел лишь стекло и ничего дальше.
И когда мне так нужна была весна,
на дворе таились льдом дороги и магистрали.
Я вспоминал лица и забывал имена.
В гости, со временем, приходит только пустота.
Пивпустий или пивповний, я пью с бокала ко дну
и чувствую, что все это не просто так.
И не будет искры. Намокли все спички.
Скучаю по тем, кто вспомнил меня, хотя бы матом.
Потому, когда я упал и никто не подал руки,
ни один из них, для меня не стал
палачом ...
