Там, де неба блакить, де струмок жебонить,
І цвіркун ні на мить не змовкає,
Де лиш тиша одна, де нікого нема –
Чиясь мрія на когось чекає.
Там у травах густих чийсь загублений сміх
Журно ранок в тумані ховає.
Вітер тихо між кіс золотистих беріз
Сам собі про кохання співає.
Линуть ніжні слова, де квітує трава,
Де когось чиясь мрія шукає,
Де квіток ще нема, де луна ще німа,
Хоч так хоче гукнути: "Кохаю!"
Не гукне, не гукне, літо швидко мине,
Й посивіє вона самотою.
Без стежок по снігах чиєсь щастя в сльозах
Буде тихо блукати горою.
There , where the blue sky , the creek where zhebonyt ,
And for a moment cricket never ceases ,
Where only a silence where no one -
Someone's dream to someone waiting.
There's a thick herbal lost someone laugh
Zh morning in the fog hides .
Wind quietly between the braid of golden birches
Himself sings about love .
Cleave tender words , which blossoms grass,
Where someone is looking for someone's dream ,
Where flowers yet , where echoes still dumb ,
Although so wants huknuty : & quot; I love ! & Quot;
Not hukne not hukne , summer passes quickly ,
And posyviye it alone .
No one's tracks in the snow in tears of happiness
Will quietly roam the mountain.
