Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку -
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою тишу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати,
І що ходити вмію, забуваю.
А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
Півподиху у горлі застряває.
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко,
Але до губ твоїх лишається півподиху,
До губ твоїх лишається півкроку.
When half a breath is left to your lips,
When half a step is left to your lips -
Your pupils are woven of wonder,
Your eyes are blue and wide.
You whisper something fascinated and quiet,
That whisper of my silence ends in blue.
And I forget that I can breathe,
And what I can walk, I forget.
And the black bird of thy ages is lifted up
And my confidence is taking away somewhere.
The unbroken half-step remains,
A half-breath in the throat gets stuck.
Your pupils are woven of wonder,
You have blue and wide eyes,
But to your lips there is a half-breath,
There is only half a step to your lips.
