Так дивно дивитися –
тому відвожу очі,
і ти не читаєш
глибоко в мені
те, що я хочу
залишити для серця
і ночі.
Так мало сумувати,
що ховаю губи
за твоїми руками
у твоїх долонях –
де вищі храми,
де дикі квіти
та інші драми.
Так мало вмирати,
як мало всього –
з усіма посмішками
й сльозами –
так багато мати
й не мати нічого –
без нас і з нами.
Так нестерпна ніжність,
що нестерпніший потяг –
безмежний океан –
і так палко женеш,
і так палко хочеш –
як безкінечний дотик
до життя.
So weird to watch -
so I take my eyes off
and you do not read
deep inside me
what I want
leave for the heart
and night.
So little to miss,
that I hide my lips
for your hands
in your palms -
where the higher temples,
where wild flowers
and other dramas.
So little to die,
how little of everything -
with all the smiles
and tears -
so many to have
and have nothing -
without us and with us.
So unbearable tenderness,
what an unbearable train -
boundless ocean -
and you drive so passionately,
and you want so badly -
like an endless touch
to life.
