колись ми не шукали легких шляхів
але насправді ми їх ніколи й не мали
дивись! життя не втрачено ще й на пів
та ми забули що бачили і відчували
новий крок у темряві ніби босоніж по склу
тим хто народився на мінному полі тепер не до сну
тож давай радіти що закішчився день
аби проклинати наступний ранок
а вночі чекати того лишень
щоб сказати що кожен кінець - це також початок
ми все ще тут. та ніхто не помітить вже
що лишилось від нас - німі безтілесні тіні
в душі лиш бруд. мов своє та таке чуже
знай - ніхто добровільно не візьме цей хрест на спину
зміна варти над прірвою в житі і вкотре вже ми вартові
й лиш коли кожен раз стане першим дізнаєшся що ми живі
once we are not looking for easy ways
but in fact we have never had
Look! life is not lost even half
and we forget that they saw and felt
a new step in the dark as if barefoot on glass
those who were born in a minefield now not to sleep
Let us rejoice that the day zakishchyvsya
to curse the next morning
night and wait for the Left
to say that each end - is also beginning
we are still here. and no one will notice has
what is left of us - dumb disembodied shadows
in the shower was only dirt. such as your alien and
know - no one voluntarily takes the cross on his back
changing of the guard of the Catcher in the Rye and once again we have guards
and only when every time is the first find out that we are alive
