Сховалися від себе зраділи ніби назавжди
Закривши свої очі бачили ніби з висоти
Які вони нікчемні та там нема між них тебе
Жаль висота польоту завтра в маршрутці пропаде
Твій чай давно холодний
І кухня так давно пуста
Вона пішла лишивши криві малюнки на листі
Так ніби і не було так ніби здалося мені
Як ми хотіли жити і як ми жили от вони
Ті хто чекавши літа недочекалися весни
Ще тепла моя кава
Та дім мій все такий ж пустий
От і нехай летіти так летіти
Твій милий рай десь там над цілим світом
Тримай мене за руки холодними пальцями знов
Моя нікчемна любов...
They hid from themselves as if they were forever
They closed their eyes as if from a height
What they are worthless, and there is none among you
Unfortunately the altitude of flight tomorrow in the minibus will be lost
Your tea has long been cold
And the kitchen is so empty for a long time
She left leaving the crooked drawings on the letter
It wasn't as if it seemed to me
How we wanted to live and how we lived here
Those who waited for the summer waited for spring
I'll warm my coffee
And my house is still empty
That's let it fly like this
Your sweet paradise is somewhere over the world
Hold my hands with your cold fingers again
My petty love ...
