Давай підемо в темряву,
Не будем повертатись.
Дорога така довга,
Що можна не прощатись.
Обличчям ляжем в жар,
І згоримо без диму.
Заграла десь сопілка
Прадавню пісню дивну.
Прадавню пісню дивну
Заплакала сопілка.
Навіки зупинилась
Годинникова стрілка.
І матір-порожнеча
Покличе нас до дому,
З якого ми пішли
Мільйони років тому.
Розтанемо в імлі,
Полетимо птахами.
І пара гарних крил,
Колись була руками.
Там, де стікала кров,
З подряпин і порізів,
Там, де в траві змія,
Тобі під ноги лізе.
Твоєю кров'ю знак,
Поставлений на мені.
І полиновим димом
Попечені легені.
Хай наші голоси
Змішаються із вітромю
Розноситься чума
Отруєним повітрямю
Через багато днів
Ми знов туди прийдемо
І своїм почуттям
Дві квітки принесемо.
Let's go into the dark,
We will not return.
The road is so long
That you can not say goodbye.
Let's lie face down in the heat,
And burn without smoke.
A flute played somewhere
The ancient song is strange.
The ancient song is strange
The flute cried.
She stopped forever
Clockwise.
And the mother-emptiness
He will call us home,
From which we left
Millions of years ago.
Let's melt in the mist,
Let's fly birds.
And a pair of beautiful wings,
It used to be hands.
Where the blood flowed,
From scratches and cuts,
Where there is a serpent in the grass,
It climbs at your feet.
Your blood sign,
Put on me.
And wormwood smoke
Baked lungs.
Let our voices
Mix with the wind
The plague is spreading
Poisoned air
Many days later
We will come there again
And his feelings
We will bring two flowers.
