Це зрозуміло, з тобою все закінчено
Свої страждання я навмисне перебільшую
Якесь кохання, якісь почуття
Чомусь ускладнюю своє життя.
Ні, так непросто, так непросто це все
Я закриваю очі – бачу тебе
Та це нічого, пройде час і це пройде…
…і це пройде!
Вже рік пройшов, пройшло останнє побачення
Я вже й не думав що зустріну тебе знов
Минуле зовсім немає значення
Та, тим не менше під серцем холоне кров.
Я роблю вигляд що в мене все налагоджено
Пройшли юнацькі часи перебільшення
Ти усміхаєшся, нічого ще не втрачено,
Але ця фраза потребує закінчення…
…Я не знаю, я гублюсь, я дивлюсь ввічі тобі
Я провалився помер задихнувся і ніби прокинувся в сні.
Я плаваю тримаю руку твою
Відчуваю… відчуваю…
Я згадую і сльози твої
На своїй щоці відчуваю…
!Я виткаю я вдихаю, повітря трохи замало
Вибач, повтори іще раз, я прослухав що ти сказала…
Та ця розмова раптом стала болючою,
Усе минуле вернулось, завмерло.
Маленька пауза – нестерпною, гнітючою
Це зрозуміло – ми зустрілись даремно.
Это понятно, с тобой все кончено
Свои страдания я нарочно преувеличиваю
Какое-то любви, какие чувства
Почему усложняю свою жизнь.
Нет, так просто, так просто это все
Я закрываю глаза - вижу тебя
Но это ничего, пройдет время и это пройдет ...
... и это пройдет!
Уже год прошел, прошло последнее свидание
Я уже и не думал что встречу тебя снова
Прошлое совсем неважно
Но, тем не менее под сердцем стынет кровь.
Я делаю вид что у меня все налажено
Прошли юношеские времена преувеличения
Ты улыбаешься, ничего еще не потеряно,
Но эта фраза требует окончания ...
... Я не знаю, я теряюсь, я смотрю ввичи тебе
Я провалился умер задохнулся и очнулся во сне.
Я плаваю держу руку твою
Чувствую ... чувствую ...
Я вспоминаю и слезы твои
На своей щеке чувствую ...
Я виткаю я вдыхаю, воздуха не мало
Извини, повторы еще раз, я прослушал что ты сказала ...
И этот разговор вдруг стала болезненной,
Все прошлое вернулось, замерло.
Маленькая пауза - невыносимой, гнетущей
Это понятно - мы встретились зря.
