Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядемо вкупочці ми під калиною –
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелиться в полі туман.
Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу:
Я ж тебе, вірною, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебідонько,
Тихо – ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, мов жар.
Nich yak mіsyachna , Zorian , clear !
It can be seen Hoch Golko zbiray .
Viydi , Cohanim , Pracuj zmorena ,
Hoch on hvilinochku in hay .
Sit vkupochtsі E pid Kalina -
I ² over pans pan !
Look , my ribonko - srіbnoyu Hvilya
Stele polі fog.
Ty not lyakaysya scho nіzhenki bosії
Vmochish in cold dew :
I f you , vіrnoyu , right up hatinonki
Himself in the hands of odnesu .
Ty not lyakaysya scho zmerznesh , lebіdonko ,
Quiet - vіtru ni , ni hmar ...
I prigornu you to svogo serdenka ,
A vono stick atoms glow.
