Я говорю: що з того, що нічого не зрозуміло?
Що з того, що знову доводиться все починати?
Кожна душа обживає собі якесь тіло,
і кожні двері ведуть до якоїсь кімнати.
Кожен простір повен своїми радіопередачами.
З кожного серця ростуть водорості й квіти.
І що з того, що вже тепер можна все передбачити?
Що з того, що ніколи не знаєш, як про це говорити?
Я ж проходив колись ці сутінки цілодобові,
я знаю як боротися з приступами й травмами.
Але й після цього в мене лишилось ще стільки любові,
що я міг би спинити чуму під міськими брамами.
Я ж знаю, як вигасає вогонь у жіночому голосі.
Я сам носив усю цю отруту в своїх кишенях.
Але навіть тепер в мене є ще стільки ніжності й злості,
що я міг би підіймати з могил повішених і прокажених.
Щоби вони йшли за мною золотими ночами –
втомлені клоуни, безборонні сновиди.
Тому що з того, що не знаєш із чого почати?
І що з того, що в нас із тобою нічого не вийде?
А вона слухає мене, легко погойдуючись.
Виходить кудись, потім повертається знову.
Мовчить, у всьому зі мною погоджуючись.
Усміхається, не вірячи жодному моєму слову.
I say: Which of the things is not clear?
What about starting again?
Every soul nourishes itself with a body,
and every door leads to a room.
Each space is filled with its own radio transmissions.
Algae and flowers grow from each heart.
And what of everything that can now be predicted?
Which of the things you never know how to talk about?
I used to go through these twilight hours around the clock,
I know how to deal with bouts and injuries.
But after that, I still had so much love left,
that I could stop the plague under the city gates.
I know how the fire goes out in a woman's voice.
I carried all this poison in my pockets myself.
But even now I still have so much tenderness and anger,
that I could lift from the graves of the hanged and the lepers.
For them to follow me golden nights -
tired clowns, defenseless dreams.
Because what do you not know where to start?
And what will happen to us?
And she listens to me, swaying easily.
It goes somewhere, then returns again.
Silent, agreeing with everything.
She smiles, not believing any of my words.
