Ой горе тій чайці, чаєчці небозі,
Що вивела чаєняток при битій дорозі.
Ой йшли чумаченьки, весело співали,
Вони чайку ізігнали, чаєнят забрали.
А чаєчка в’ється, край дороги б’ється,
На колінця припадає, чумаків благає.
Ой ви чумаченьки, ви добрії люде,
Віддайте мні моїх діток, бо лихо вам буде.
Ой ти чайко, чайко, чаєчко ти наша,
Що із твоїх малих діток була добра каша.
А бодай ви, чумаченьки, у Крим не зходили,
Що ви моїх чаєняток в каші поварили.
А бодай ви, чумаченьки, щастя не діждали,
Що ви моїх чаєняток в кашу повкидали!
Oh woe to that seagull, the seagull of heaven,
That brought a tea party on a broken road.
Oh, the little ones were walking, singing merrily,
They drove away the seagull, took away the teapots.
And the seagull winds, the edge of the road beats,
He falls to his knees, begs the Chumaks.
Oh you chumachenki, you good people,
Give me my children, for you will be in trouble.
Oh you seagull, seagull, you are our seagull,
What of your little kids was a good porridge.
And at least you, chumachenki, did not go to the Crimea,
That you cooked my tea in porridge.
And may you, chumachenki, not wait for happiness,
That you threw my tea in the porridge!
