Плутанина думок напередодні Нового року. Грудень, 22.
Люди сплять постійно. Вдома, на роботі, у дорозі. Варто на мить зневіритись, опустити руки – і все – ти втягнений в рутину, ти спиш, не помічаючи, як повз проносяться весни. Живеш без цілі, минаючи сотні випробувань, і тільки тоді життя знову прокидається, коли всесвіт навколо стискається до серця однієї людини.
Зворотна сторона: кохання – це рана, котра не дає жити як слід і однаково болить чи навмисно ти б’єш по ній, чи випадково. І найгірше у всьому цьому те, що від болю прокидаються значно частіше, аніж від щастя.
Я прокинувся грудневим вечором, трохи пізніше 18 години. З того часу ніяк на засну, бо в душі зимує протяг. Біля легенів він хазяйновито дме вітром, сягаючи до кінчиків пальців, на котрих твоїми торканнями застигло щасливе "вчора". Я направду намагався викинети все це із голови. А що? Нуль. Ти навіть не уявляєш собі, як це боляче, коли серце спазмує від небажання бути потрібним комусь ще, окрім тебе.
Витіювато-звивистим почерком, синьою ручкою пишу записку на холодильник. «Мене у тебе ніколи не буде». Закреслюю. Ще раз: «тебе у мене ніколи не було». Правильно. Розфарбую записку в червоний, сяду, візьмуся за голову. Знову безсоння.Може завтрашній ранок почнеться амнезією?
Confusion opinions on New Years Eve. December, 22.
People sleep time. At home, at work, on the road. It should be a moment despair, give up - and everything - you inserted a routine, you sleep, not noticing how to sweep past spring. You live without goals, without going through hundreds of trials, and only waking life again when the universe shrinks around the heart of one man.
The flip side: love - a wound which does not live properly and equally intentionally hurts or you strike on it or accidentally. And the worst thing in all this is that the pain wake up more often than happiness.
I woke December evening, a little more than 18 hours. Since then, the way to sleep, because the soul winters draft. Near the lungs it thrifty wind blowing, dating back to the fingertip touches on whom thy frozen happy & quot; last & quot ;. I tried to truly vykynety all of the head. So what? Zero. You do not even imagine how it hurts when spazmuye heart of reluctance to be fit someone else besides you.
Intricate, tortuous handwriting, blue pen writing a note on the fridge. "I am in you will ever be." Crosses. Once again: "you I never had." Right. Paint a note in red, sit, undertake his head. Bezsonnya.Mozhe again tomorrow morning will begin amnesia?
