Бабине літо
Слова: Вадим Крищенко
Музика: Леонід Нечипорук
Виконання: Раїса Кириченко
В задумі дивиться на шлях:
Чи хто прийде, чи хто приїде?
Якесь чекання у очах,
Хоча журби немає сліду,
Вона любов ще стереже,
Мов та збирається до втечі
Та літо бабине уже
Ляга поволі їй на плечі.
Приспів:
Бабине літо, бабине літо,
Чому так швидко ідеш? Не йди!
З келиха ніжності ще не допито,
З губ ще не витерлись дивні сліди.
Бабине літо, бабине літо
Мовчки вдягає у свій палантин.
Роки промчали, як райдужний вітер
І зупинилися біля жоржин.
Торкнулась згадка до чола,
Бо втіхи ще так мало й мало.
Здається, ніби не жила,
Здається ніби й не кохала.
Коли той серпень пролетів?
Коли той вересень постукав?
Як важко йти до холодів,
Коли вогнем пашать ще руки.
Приспів.
Ну що сказати, що? Скажи!
Щоб не згубити в сірій тіні,
А жінка, як букет жоржин,
Красивих та, на жаль, осінніх...
Приспів.
І зупинилися біля жоржин...
Бабье лето
Слова Вадим Крищенко
Музыка: Леонид Нечипорук
Исполнение: Раиса Кириченко
В задумчивости смотрит на путь:
Или кто придет, кто приедет?
Какое-то ожидания в глазах,
Хотя печали нет следа,
Она любовь еще хранит,
Как и собирается к бегству
И лето бабье уже
Ложится медленно ей на плечи.
припев:
Бабье лето, бабье лето,
Почему так быстро идешь? Не уходи!
С бокала нежности еще не допрос,
С губ еще не вытерлись странные следы.
Бабье лето, бабье лето
Молча одевает в свой палантин.
Годы промчались, как радужный ветер
И остановились у георгин.
Коснулась упоминание ко лбу,
Потому удовольствия еще так мало и мало.
Кажется, будто не жила,
Кажется будто и не любила.
Когда тот августа пролетел?
Когда тот сентября постучал?
Как трудно идти к холодам,
Когда огнем пылают еще руки.
Припев.
Ну что сказать, что? Скажи!
Чтобы не потерять в серой тени,
А женщина, как букет георгинов,
Красивых и, к сожалению, осенних ...
Припев.
И остановились у георгин ...
