При долині кущ калини
Нахилився до води.
Ти скажи, скажи, калино,
Як попала ти сюди.
Якось ранньою весною
Козак бравий прискакав.
Милувався довго мною,
А тоді з собою взяв.
Він хотів мене калину
Посадить в своїм саду.
Не довіз і в полі кинув –
Думав, що я пропаду.
Я за землю ухопилась,
Стала на ноги свої.
І навіки поселилась
Де вода і солов’ї.
Ти не дми на мене, вітре,
Я тепер не пропаду:
Наді мною сонце світить
І надалі я цвіту.
In the valley of the viburnum bush
He leaned over the water.
You say, say, viburnum,
How did you get here.
Sometime in early spring
The brave Cossack jumped up.
Admired me for a long time,
And then he took it with him.
He wanted me viburnum
Plant in your garden.
Did not bring and threw in the field -
I thought I would disappear.
I grabbed the ground,
She got to her feet.
And settled forever
Where water and nightingales.
Don't blow on me, wind,
I will not be lost now:
The sun is shining above me
And in the future I flourish.
