Текст песни Раїса Кириченко - Летіла зозуля з яру на долину

Летіла зозуля з яру на долину,
З яру на долину, сіла на калину;
Сіла на калину та й стала кувати,
А я, молодая, виходила з хати.
А я, молодая, виходила з хати
Сивої зозулі голосок слухати.
- Зозуле, зозуле, чого ти все куєш,
- Чи ти, зозуленько, моє горе чуєш?
- Якби не чувала, то я б не кувала.
- Вмерла твоя ненька, - ти й досі не знала.
- Ой коли б я бігла та й не зупинялась,
Може б, свою неньку живою застала.
Добігла б до хати, де стружечки стружать,
Де мої сестриці за ненькою тужать.
Добігла до хати, впала на порозі:
Мамо ж моя, мати! - полилися сльози.
Ой матінко-мати, нащо покидаєш
Нас, бідних сиріток, кому доручаєш?
Чи дядьку, чи тітці, чи розовій квітці?
Як ми маєм бути, як тебе забути?
Що дядько полає, тітка скоса гляне,
А розова квітка від сонця зів'яне.
Ой матінко-мати, де ж нам тебе взяти,
Чи з воску зліпити, чи намалювати? –
Ой приїхав маляр з далекого краю,
Змалював він неньку, тільки неживеньку.
Змалював він личко ще й чорнії брови,
Та не намалював тихої розмови.

Летающая кукушка из оврага на долине,
Из оврага на долине сел до Калина;
Сел в Калина и начал делать,
И я, молодой, вышел из хижины.
И я, молодой, вышел из хижины
Серая кукушка голос слушает.
- Кукушка, кукушка, что ты в кучке,
"Ты, кукушка, услышь мое горе?
- Если бы он не жевал, я бы не лечил.
«Твой нанек умирал - ты все еще не знал.
- О, когда я побежал и не остановился,
Может быть, его нанык жил на жизнь.
Побежал в хижину, где чипы трясли,
Где моя сестра жвачка
Бегусь к хижине, упал на грани:
Мама моя мама! - Слезы остались.
О, Мать, мать, человек уходит
США, бедные сироты, которые доверены?
Дядя или тетя или роза цветок?
Как мы должны забыть тебя?
Этот дядя развевается, тетя вид Бели,
И розовый цветок от солнца исчез.
О, Мать Матинко, где мы берем тебя,
Воск взлетел ли, чтобы рисовать? -
О, пришел художник от далекого края,
Он смонтировал мгновение, просто не яркий.
Он также смазывал лицо черных бровей,
И не рисовал тихий разговор.