Мерзнуть сльози мої на морозі,
Від морозів шибки у траві,
Снігопад на Подільськім узвозі
Засіває дороги криві.
Визирає старенька бруківка,
Хоч біліє снігами узвіз
І натомлено хилиться гілка, |
Не забувши надії чиїсь. | (2)
Ліхтарі у добу вечорову
Проникають тепло до сльози,
Може, я недоречну розмову
Про весну буду з часом вести?..
І почується на Оболоні,
Як сльозина паде із щоки.
Сніг пухкий вже зника на долонях, |
Бо говорять весною гілки. | (2)
Знов запіняться ніжно дерева,
Залунає весела струна
І співатиме днина квітнева |
Про любов, що дарує весна! | (2)
Заморозить мои слезы на холоде,
От мороза стакана в траве,
Снегопад на Подильский спуск
Дороги посеяны.
Вырастает старый тротуар,
Хотя Белоснежка
И ветвь встряхивает, |
Не забывая чью -то надежду. | (2)
Фонарь вечером
Проникнуть в тепло до слез,
Пусть я неуместный разговор
Я приведу примерно весну со временем? ..
И слышал о Оболоне,
Как слезы падают с щеки.
Снег распущен на ладонях ладоней,
Потому что они говорят на весенних ветвях. | (2)
Снова деревья нежно,
Есть забавная строка
И апрельский день будет петь |
О любви, которая дает весну! | (2)
