Кубком згорнулась ніч, як кіт,
І сіла поруч при багатті,
Де характерник – кошовий
Плете, мов сіть, свої закляття.
Приспів:
Козак-характерник сміється,
Луною проноситься сміх,
Загін наш по полю несеться
Вже зграєю чорних вовків.
Де табір ворожий ночує,
Нас місяця око веде.
Ми – тіні. Ніхто не почує.
Рятунку ніхто не знайде.
У смерті алтар із полину;
Ми жертву їй щедру дамо!
І степ урочисто поглине
Ту кров, шо тепер проллємо!
Приспів.
А вранці похмуре світило
Обличчя у хмару схова;
Від війська чужого лишилась
Лиш кровю залита трава...
Приспів.
Кубком свернулась ночь , как кот ,
И села рядом у костра ,
Где колдун - кошевой
Плетет , как сеть , свои заклинания .
припев:
Казак- колдун смеется ,
Эхом проносится смех ,
Отряд наш по полю несется
Уже стаей черных волков.
Где лагерь вражеский ночует ,
Нас месяца глаз ведет.
Мы - тени. Никто не услышит.
Спасения никто не найдет.
В смерти алтарь с полыни ;
Мы жертву ей щедрую дадим!
И степь торжественно поглотит
Кровь шо теперь прольем !
Припев.
А утром мрачное светило
Лицо в облако хранения;
От войска чужого осталась
Только кровью залита трава ...
Припев.
