Текст песни Рома Майк - Босі Монстри

Ти болиш і я твій вірний навігатор
хоч і в душу твою мій супутник не має доступ
ніби не хоче знати
Розсипав пісок свого часу по різних місцях третього світу,
Вважав що буде змитий дощем, але він став частиною вітру,
Любов і смерть не треба шукати вони прийдуть до всіх,
Короткий проміжок між ними, тримає в собі неосяжний світ.
Невидимий сніг всередині літа в'їдається в плечі примар,
Це те що я бачив коли з ніг збило світло, лежав і повільно тривав.
Мій друг в голові - особистість, збльовує в стінки черепу зміст,
Просить вийти на волю, дряпає мозок наче шалений кіт,
Я б вдарив бетон головою, бо це для нас двох засраний притон,
Купа кімнат, порядку немає, ми змушені з ним утікати в сон,
Притулок фантазій допоки не прийде болюча склерозна старість,
Наступить ранок і вдарить струмом щоб ми скоріше прокидались,
Мабуть з ним ми не вибудуєм розвалин,
Мій босий квартирант перезимує в підвалі.

Приспів!
В мені генія їдять гієни,
Я проти генів ніби на арені карфагену.
Вставай з колін тебе чекає сцена,
Не будь полоненим навіжених.

Перестань бухати та витрачати час дарма,
Твій початок не знести атакою ядер з гармат,
І скільки б хто не нив собі що він слабак,
Відсторони всі сторони, він завинив, що ти розвів бардак.
Всі складнощі крізь пальці піском,
Крути калейдоскоп щоб почати ладнати з власним віском,
Бути злослівником, жартівником гострим
Аби не зробили жебраком босим - монстри.

Приспів!
В мені генія їдять гієни,
Я проти генів ніби на арені карфагену.
Вставай з колін тебе чекає сцена,
Не будь полоненим навіжених.

Ти болиш і я твій вірний навігатор
хоч і в душу твою мій супутник не має доступ
ніби не хоче знати
Розсипав пісок свого часу по різних місцях третього світу,
Вважав що буде змитий дощем, але він став частиною вітру,
Любов і смерть не треба шукати вони прийдуть до всіх,
Короткий проміжок між ними, тримає в собі неосяжний світ.
Невидимий сніг всередині літа в'їдається в плечі примар,
Це те що я бачив коли з ніг збило світло, лежав і повільно тривав.
Мій друг в голові - особистість, збльовує в стінки черепу зміст,
Просить вийти на волю, дряпає мозок наче шалений кіт,
Я б вдарив бетон головою, бо це для нас двох засраний притон,
Купа кімнат, порядку немає, ми змушені з ним утікати в сон,
Притулок фантазій допоки не прийде болюча склерозна старість,
Наступить ранок і вдарить струмом щоб ми скоріше прокидались,
Мабуть з ним ми не вибудуєм розвалин,
Мій босий квартирант перезимує в підвалі.

Хор!
В мені генія їдять гієни,
Я проти генів ніби на арені карфагену.
Вставай з колін тебе чекає сцена,
Не будь полоненим навіжених.

Перестань бухати та витрачати час дарма,
Твій початок не знести атакою ядер з гармат,
І скільки б хто не нив собі що він слабак,
Відсторони всі сторони, він завинив, що ти розвів бардак.
Всі складнощі крізь пальці піском,
Крути калейдоскоп щоб почати ладнати з власним віском,
Бути злослівником, жартівником гострим
Аби не зробили жебраком босим - монстри.

Хор!
В мені генія їдять гієни,
Я проти генів ніби на арені карфагену.
Вставай з колін тебе чекає сцена,
Не будь полоненим навіжених.