Текст песни Рома Майк - Кораблі

Розвозить хоть алкашку і не пив, травку не курив
Почуваюсь ніби з тіла хочеться піти, жмякаю листки
Перевожу себе з міста в місто, тікаю з низів
Капаю на кафель кров'ю наче роз'їбали ніс
Йди сюди
Хтось кричить, та кожна ніч, як біла ніч
Два мішки на плечі, що під очі положив
Повернись мій тонус в таблі, гліцин під язик
Сентиментальний, як рожевий сніг, витираю ніс
Кораблі
Кораблі в уяві що в склянці води
Кляті вулиці дістали, стали занадто вузькі
Кораблі, кораблі по асфальтованій прямій
Сіга тліла, поки тіло жило в сні на простині
Кораблі
Кораблі в уяві що в склянці води
Кляті вулиці дістали, стали занадто вузькі
Кораблі, кораблі по асфальтованій прямій
Сіга тліла, поки тіло жило в сні на простині
Знову ранок на останок виплюне сюди
З дерев в таймлапсі впали намертво листки
Життя лишило ілюстрацію журби
Це як фотоальбом, де я сумний
На фоні радісних батьків
В телефоні ніхуя, в нікуди
Не чекаю, що заобіймає світ - до пізди
Я інертний, мішок майка вже пустий, щоб нести
Після смерті знову бачитиму сни
Кораблі
Кораблі
Кораблі
Кораблі в уяві що в склянці води
Кляті вулиці дістали, стали занадто вузькі
Кораблі, кораблі по асфальтованій прямій
Сіга тліла, поки тіло жило в сні на простині
Кораблі
Кораблі в уяві що в склянці води
Кляті вулиці дістали, стали занадто вузькі
Кораблі, кораблі по асфальтованій прямій
Сіга тліла, поки тіло жило в сні на простині

Развозит хоть алкашку и не пил, травку не курил
Чувствую себя будто из тела хочется уйти, жмякаю листья
Перевожу себя из города в город, убегаю с низов
Капаю на кафель кровью словно разъедали нос
Иди сюда
Кто-то кричит, но каждая ночь, как белая ночь
Два мешка на плече, под глаза положивший
Вернись мой тонус в табли, глицин под язык
Сентиментальный, как розовый снег, вытираю нос
Корабли
Корабли в воображении что в стакане воды
Проклятые улицы достали, стали слишком узки
Корабли, корабли по асфальтированной прямой
Сига тлела, пока тело жило во сне на простыне
Корабли
Корабли в воображении что в стакане воды
Проклятые улицы достали, стали слишком узки
Корабли, корабли по асфальтированной прямой
Сига тлела, пока тело жило во сне на простыне
Снова утро напоследок выплюнет сюда
С деревьев в таймлапсе упали намертво листья
Жизнь оставила иллюстрацию печали
Это как фотоальбом, где я грустный
На фоне радостных родителей
В телефоне нихуя, в никуда
Не жду, что занимает мир - до пизды
Я инертен, мешок майка уже пуст, чтобы нести
После смерти снова буду видеть сны
Корабли
Корабли
Корабли
Корабли в воображении что в стакане воды
Проклятые улицы достали, стали слишком узки
Корабли, корабли по асфальтированной прямой
Сига тлела, пока тело жило во сне на простыне
Корабли
Корабли в воображении что в стакане воды
Проклятые улицы достали, стали слишком узки
Корабли, корабли по асфальтированной прямой
Сига тлела, пока тело жило во сне на простыне