Кохана вітрів, ти плодиш нерівності вулиць,
Широкі проспекти викопують сиву красу -
Твій стяг до свободи, ти шрамом об неї запнулась,
Зідравши всю пам'ять, надщерблену тишею суть,
Твій біль на землі, його вже повільно несуть.
Ти раниш провулки, смертельно сумна і картата,
Строкатим плачем розриваєш кремезну журбу.
Війна розібрала і маму стареньку, і тата,
І брата, сестру, і тебе би живу-неживу
Ковтнула кістлява, та з кров'ю ти ще на плаву.
Це твій тяжкий хрест, хто виніс його - давно щез:
Мільйони безликих, багнетом пробитих імен.
Тримаєш в долоні стежки до закритих небес,
Дві кулі в нозі, та обличчя лускате, німе
Цю старість приймé, а серце - різьбою навхрéст:
На ньому - усі... без надії,
без...
Ветры возлюбленных, вы плодотворны на улицах улиц,
Широкие пути копайте серую красоту -
Ваш флаг на свободу, у вас есть кура
Стирание всей памяти, уточено молчанием, сущностью,
Ваша боль на земле, она медленно переносится.
Вы раненые полосы, смертоносные и карты,
Пересечь коренастый траур.
Война демонтировала обе мамы, старуха и папа,
И брат, сестра, и ты живешь на жизнь
Бони проглотила, но с кровью вы все еще на плаву.
Это ваш тяжелый крест, который вытащил его - давно прошел:
Миллионы безликих, штыковых имен ударили.
Вы держите тропы к закрытым небесам в вашей ладони,
Два шарика в ноге и лице
Эта старость взята, а сердце - нить:
На этом - все ... без надежды,
без...
