Місто плекає біль,
Тихо веде туман
Гирлами божевіль
У надвечір'я ран.
Місту потрібні сни,
Дощ омиває кров.
Триста століть до весни
(Вірив - і перейшов).
Вірив - і не забув,
Що затопило дні.
Місто годує шум
(Травми свої черепні).
Місто стоїть завжди:
Триста століть і зим.
Вірити - значить іти
(Або померти з ним).
Город дорожит болью,
Туман тихо ведет
Рты сумасшедших
Вечером ранов.
Городу нужны мечты,
Дождь моет кровь.
За триста веков до весны
(Вера - и прошел).
Поверил - и не забыл,
Это затопило дни.
Город питает шум
(Травмы их череп).
Город всегда стоит:
Триста столетия и зимы.
Вера в то, чтобы уйти
(Или умереть с ним).